При перекладі збережено стилістичні особливості документу, складеного королівськими канцеляристами. Для зручності читання виділено абзаци, спрощено окремі звороти, зроблено примітки.

Грамота, выданная королем Станиславом Августом городу Звенигородке: король признает этот город свободным и уравнивает его права с правами других свободных городов Речи Посполитой на основании представляемых ему древних документов, равно как и на основании вновь изданных сеймовых конституций. 1792. Апреля 30.

В ім'я Боже амінь. На вічну справи пам'ять. Ми, Станіслав Август (1), з Божої ласки і волі народу король Польський, великий князь Литовський, Руський, Пруський, Мазовецький, Жмудський, Київський, Волинський, Подільський, Поліський, Інфляндський, Смоленський, Сіверський і Чернігівський.

Відзначимо цим дипломом Нашим відновлюючим і утверджуючим всім взагалі і кожному зокрема, кому про те знати належить, як нинішнього, так і прийдешнього віку людям. Повідомлено Нам, через панів ради Нашої, що при Нас знаходяться, з походження і дійсно шляхетних: президента, війта, бурмистрів, радців, суддів, лавних, магістрату і управління (2), а також усього люду міста вільного Звенигородки, столичного повіту Звенигородського, у воєводстві Брацлавськім (3), повіті Звенигородськім, що по обидва боки річки Тікичу лежить, правом сейму нинішнього за місто столичне, з'їздам нарадам і судам земським Звенигородського повіту призначеного і за місто вільне судове задеклароване.

І покладено перед нами:

Насамперед опис замку Брацлавського, в час панування найяснішого попередника Нашого, Зигмунда Августа (4), короля Польського, великого князя Литовського, ревізорами, цим королем визначеними в році тисяча п'ятсот сорок п'ятому, в місті Брацлаві укладений, з книг метрик Великого князівства Литовського достовірно скопійований і засвідчуючий, що давній замок Звенигородський з прилеглим містом і різними селами між містами

Брацлавом, Черкасами і Каневом в тій Україні розташований, від якого з Брацлава для послів, що їдуть і гінців до Києва підводи надавалися. І замок той з прилеглими осадами через ворогів татар знищений і спустошений зостався і ще в той час не був реставрований. Тому міщани брац-лавські через тих же ревізорів до короля йогомосці прохання склали, аби король їм знову той замок Звенигородський збудував і тим полегшення в наданні підвід учинив.

Потім права загальні, згідно з якими міста Великого князівства Литовського у воєводствах Київському, Волинському, Брацлавсько-му розташовані, перед заліченням їх до Корони, підлягали.

Як то: тисяча п'ятсот п'ятесят сьомого року, дня першого місяця квітня, у Вільному — статут, чи ординація добр королівських, у Великому князівстві Литовському розташованих, через того ж попередника Нашого, короля йогомосьці Зигмунда Августа(4), перед унією Великого князівства Литовського (5), і утворенням князівства Київського, а також воєводств: Волинського і Брацлавського до Корони на всі міста і села королівські, в час панування і правам Великого князівства Литовського підлеглі, укладену, з тих же книг метрик Великого князівства Литовського викопійовану, а дня двадцятого місяця листопада, року 1790 в книгах метрики коронної (6) затвердженої, в якій, в артикулі дев'ятім: "Про міста і їхповинності" сказано, що міста привілейовані своїх привілеїв користуватися мають, а які від оплат знижених не були звільнені, тоді платити до скарбу королівського були зобов'язані з грунтів своїх міських платити в рік: з блоки (7) грунту ліпшого — чиншу (8) п'ятдесят грошів; з середнього — сорок грошів; з гіршого — тридцять грошів; за толоку за рік — по дванадцять грошів; з будинку на ринку — від прента (9) по піввісім леньондза, з гуменних плаців на передмістях — від прента один пеньондз, тобто від морга три гроші, а інших повинностей виконувати і станції давати і з листу королівського ані урядовців королівських їздити не повинно.

Також, в артикулі десятім: "Про капщизну" вказано є, що з всіх тих міст кожному обивателеві вільно своїх корчм і шинків в місті мати. Податок, капщизною званий, на скарб королівський виплачувати повинен, в рік; від корчми пивної— копу грошів (10), від медової — копу грошів, а від корчми горілчаної - півкопи грошів монети і лічби Литовської.

В інших артикулах інші упорядкування приписані: тисяча п'ятсот шістдесят четвертого року. Дня першого місяця липня, в Бельську, на сеймі Великого князівства Литовського, через того ж короля (див. пр. 4), на користь всіх станів і провінцій Великого князівства Литовського виданий, а також з книг викопійований привілей, статут земський для земель і повітів, як право магдебурзьке (11) для всіх міст Великого князівства Литовського, за зразком міста столичного Вільно, утверджений.

І яким вищезгаданим правам Великого князівства Литовського, тобто щодо податків ґрунтових — статуту року тисяча п'ятсот п'ятдесят сьомого, як і щодо самоврядування в місті привілейовані від року тисяча п'ятсот шістдесят четвертого, правом магдебурзьким всі міста, що самоврядування хотіли, користувалися. Так місто Звенигородка йому підлягало, як розташоване в той час в провінції складаючій Велике князівство Литовське. І на кінець століття шістнадцятого, після повного спустошення, знову залюдніло, місто наше королівське уформувало. І, як місто наше королівське, податки до скарбу Речі Посполитої виплачуючи, значним містом описане було і всіма привілеями користувалось. Але, частим підлягаючи революціям і знищенням, в тим краю практикованим, свої привілеї втратило. Та статус міста завжди містом бувшого, наступними достовірними документами, перед Нами покладеними, доводило:

Насамперед, тисяча шістсот двадцять восьмого року, дня тридцять першого місяця грудня, в Варшаві, привілеєм, виданим королем Зигмундом fi! (12) добра королівські, місто Звенигород, у воєводстві Київському розташоване, правом довічним надано вельможному Марцінові Казановському, каштелянові Галицькому;

по-друге — конституція року тисяча шістсот двадцять восьмого том З сторінка 586, під титулом "Універсал поборовий" податок лановий (13) з міст і містечок визначаючий. І в силу того складений реєстр міст і містечок, у воєводстві Київському розташованих, в книгах міських дня З місяця травня, року 1631, вписано місто Звенигородка, містом, на той час в складі староства Корсунського (14) перебуваючи, той же податок сплачувало, що доводить, як на той час Звенигородка була містом;

по-третє — тисяча шістсот тридцять першого року, дня четвертого місяця вересня у Варшаві, через короля йогомосьці Зигмунда II на користь вельможної Софії з Жолкви Даниловичевій, воєводини російської, привілеєм виданим, староство Корсунське з містом Корсунем, Чигириним, Стеблевим, Лисянкою, Звенигородкою та іншими, староство Корсунське на той час складаючими, дозволено передати на користь уродженого Станіслава Даниловича, сина.

По-четверте: — тисяча шістсот тридцять третього року у Варшаві, в судах його королівській йогомосьці власних, реляційних, між вельможним Казановським, воєводою Подольським, і уродженим Станіславом Даниловичем, стосовно держави Звенигородки декретом визначаючим ревізорів до обстеження і передачі Звенигородки на користь вельможного Казановського.

По-п'яте — того ж року, дня одинадцятого місяця червня в місті Звенигороде, в силу ухвали судів реляційних, ревізорами, від йогомосьці короля призначених, в книгах міських галицьких, року 1639 затверджено діленням граничним ревізорським, що місто Звенигородка було містом осідлим, мало землі і фольварки, і що до нього під назвою міських фільварків значні осади належали. І в деяких місцях міщани Звенигородські, спільно з міщанами Корсунськими землі використовували, ł тривалий час те місто з своїми осадами пусткою лежало і недавно залюднено. І засвідчено, що місто Кальниболото (15) на землях міста Звенигородки закладено як із Звенигородських, так і з Кальниболотських обивателів виведених.

По-шосте — тисяча шістсот тридцять дев'ятого року, дня двадцять дев'ятого місяця листопада, у Варшаві, виданим привілеєм короля йогомосьці Владислава IV (16), надаючим держави Звенигородські з містом Звенигородкою на користь уродженої Анни з Потоцьких, дружини уродженого Олександра Казановського, старости Богус-лавського.

По-сьоме — тисяча шістсот сорок шостого року, дня дванадцятого місяця листопада, в книгах міських київських, зазначено в силу привілею королівського, на користь уродженого Лукаша Гулеви-ча, визнано взятим до держави Звенигородської і місто Звенигородку, міщанами осідлими описуючим. Того ж року, дня двадцять другого місяця грудня також на ім'я Казановського, посесора Звенигородського, внесено заяву проти уродженого Гулевича про напад на місто Звенигородку, та шкоди в тім місті обивателям скоєні.

По-восьме — тисяча шістсот п'ятдесятого року, дня дев'ятого місяця серпня, у Варшаві, королем йогомосьці Яном Казимиром (17) виданим привілеєм правом довічним надаючим староство Богуславське з містом Звенигородкою на користь уродженого Зигмунда Дангофа.

По-дев'яте — тисяча шістсот дев'яносто сьомого року, дня двадцять п'ятого місяця вересня, в Кракові привілеєм виданим королем йогомосьці Августом !! (18) надаючим на користь уродженого Олександра Яблуновсь-кого, хорунжого коронного, місто Звенигородку з околицями.

По-десяте — тисяча сімсот п'ятдесят п'ятого року, дня двадцять четвертого місяця липня в книгах міських зазначено в силу привілею короля йогомосьці Августа І! (19) того ж року, на день двадцять четвертого травня, у Вшхові (20) виданого, на користь уродженого Щенсного Солтика до староства Звенигородського і міста Звенигородки взятим.

А також люстраціями (21) в роках: тисяча сімсот шістдесят п'ятому і тисяча сімсот вісімдесят дев'ятому місто Звенигородку містом описуючим і тарифи податків громадських, хоч з погляду міста обтяжливих, сплачуючим, в силу права на місто вільне накладеними. Тож Звенигородка між містами вільними податки чопові, півтора подимного (22) і шкурового, як місто вільне платило і до скарбу Речі Посполитої вносило, що безперечно свідчить його статус як міста вільного, здавна королівського, а зараз Речі Посполитої, людом вільним заселеним.

Тому дозволено Нам, аби Ми в силу найвищої нашої зверхності, яка Нам правами крайовими дозволена і на підставі конституції сейму нинішнього під відповідними титулами:

перше — "Місто наше королівське в державах Речі Посполитої";

друге — "Врядування внутрішнє міст вільних Речі Посполитої";

третє - "Комісія поліції";

четверте — "Застереження про дію права про міста наші королівські, а тепер вільні Речі Посполитої".

Цими постановами не тільки давнім містам привілеї втрачені відновлено, але якби якась осада, людом вільним заселена, мала пристойний для міста вигляд, тоді її новий привілей з наданням права і земель міських Нам, королеві, можна видати. Особливо тим містам королівським, яких земські сеймики в силу нинішнього сейму визначені хоч би вони досі жодних привілеїв не мали. І їм вільні вибори магістратів дозволити.

Конституцією в днях: третім і п’ятім, року тисяча сімсот дев'яносто першого не тільки права про міста сейму нинішнього визначені і затверджені, але всім містам юрисдикція судова, на зразок міст вільних є забезпечена.

Місто Звенигородка не тільки значною осадою людом вільним заснована, але і стародавню свою дідичну власність земель доводить поділом граничним в році тисяча шістсот тридцять третім, дня одинадцятого місяця червня в силу декретів судів реляційних, доводить і про утримання цим містом його власності, прав і привілеїв міських.

Аби права і привілеї того міста відновити, і від податків, люстраціями на те місто покладених, звільнити, як то властиво іншим містам вільним, про що прохання на праві обгрунтоване.

Ми, король, ласкаво згоджуємося і в силу вище згаданої конституції, стосовно того міста і доказів його привілеїв, назване місто Звенигородку відтепер містом Звенигородом називати маємо, як місто столичне Звенигородського повіту. І повернути його до попереднього статусу, щоб його вільний люд, що торгівлею і ремеслами займається, добрий побут і порядок ведучи, примножив з часом доходи Речі Посполитої.

Перейменоване місто Звенигород за місто вільне визнати і як місто вільне, від податків, з правами міськими невідповідними, звільнити. Всіх обивателів в тім місті осідлих і осідаючих до права міського залічити і за людей вільних мати.

Землі локаційні, у відрубі міста міщанами, предміщанами і обивателями того міста осідлими, а також їх будинки, плаци, городи, лани, хутори, ниви, луки, чагарники і всі садиби, що на грунтах локаційних того міста знаходяться, і всю його територію, яка до нього по праву належить, власністю дідичною того міста і міщан визнаємо, не порушуючи справ про межі і про всю його територію, які будь з ким місто мати могло.

Всіх обивателів вище названого міста Звенигородки, будь шляхетного, будь міського походження людей, що ведуть торгівлю чи з будь-якого промислу та ремесла живуть і в цьому місті зараз посесії (23) мають чи матимуть будь-якого походження уроджених, професій міської юрисдикції, магістратові місцевому, а також однаковим податкам і вольностям підлеглими мати хочемо.

Назване місто Звенигород, за місто вільне визнавши, від всіх юрисдикцій земських і замкових, старостинських, Звенигородських, в силу права недавно для міст введеного виключаємо. І жоден з обивателів міста в жодній справі перед іншим судом чужим, а ні замковим старостинсь-ким відповідати не буде, лиш перед судом чи урядом міським осідлими в тім місті обивателями, в силу приписів права зараз діючого про міста вільні встановленого.

А якби будь-хто рішенням судів міських міста Звенигородського буде обтяжений, тоді до судів апеляційних, в місті Вінниці, правом сейму нинішнього для міст вільних воєводства Брацлавського за місто виділене визначеного, чи до судів наших, асесорських, коронних в залежності від суті справи в законі визначеній, апелювати зможе. Магістрат, суди і уряд міський з урядуванням і суду, як і в цілому місто Звенигород, не де інше, як тільки перед нами і судом нашим, асесорським, чи комісії поліції в справах, правом передбачених, відповідати повинно.

Щоб, як сам магістрат, як і судміський місцеві знаки на печатках до справ урядових вживати могли і окремим гербом місто відзначалося, в пам'ять колишнього замку Звенигородського, надаємо йому за герб гору фортечну, палісадами обставлену, по зруйнованому замку позосталу, а на ній стоячого озброєного воїна, що в руці палаш добутий тримає.

Як данини з локального одрубу грунтів міських міста Звенигородки, в силу права належить і ті вироком судів наших, асесорських, коронних на виконання права тою мірою, якою діючий сейм постановив, в оплаті грошовій зостануться, які магістрат від обивателів збирати може, і там, де право мати хоче, сплачувати і податки з оплачених з генеральності даних на користь міста збирати буде, окрім тих данин ґрунтових, які як податки публічні на сеймах в силу права на міста вільні є чи будуть визначені і до скарбу Речі Посполитої внести буде місто зобов'язане.

Всіх релігій визнань люду християнського людям вільним як і крайовим так і іноземцям, вільно, в тим місті осідання, костьолів і церков будування і прерогатив міських вживання дозволяємо. Інших також свобод, вольностей та захисту прав, які правами крайовими містам вільним дозволені і якому врядуванню владам найвищим теж міста вільні в силу права підлягати зобов'язані, як з прав крайових так і з права міського, магдебурзького виникаючі і містам вільним визначені.

Місту Звенигороду і його обивателям вільних виборів магістрату в силу права дозволяємо і їм уряд і суд, врядування і суд вільний в тім місті чинити мають. І щоб в тому ні від кого не було перешкоди, остерігаємо.

На що, для ліпшої віри, привілей нинішній цей, рукою Нашою підписаний, печаткою коронною ствердити наказали Ми.

Дано у Варшаві, дня XXX, місяця квітня, року панського МДССХСІІ, панування Нашого XXVIII року.

Копия этого акта хранится в собрании документов, принадлежащем временной комиссии для разбора древних актов: по дополнительной описи №26.