Я бачу навколо каміння і квіти,
Міста і вокзали, і сонце, і сніг.
Я буду чекати, я буду хотіти
Їх бачити знову і знову до них!

Приспів:
Я їду додому, до тебе додому,
Де очі знайомі і завжди нові!
Я їду додому, до тебе додому...
Які ж вони довгі, ті ночі і дні!

А, знаєш, буває, коли я не можу
Піднятися далі в полоні оков,
Але відчуваю, невидима сила
Мене підіймає знову і знов!

Приспів

Неспокійно дивний сон
Сплять і бачуть люди,
Як горить старий балкон
А над тим балконом дим
Шось горить напевно з ним

Приспів:
Як довго будем ми чекати?
Нам потрібно більше ніж слова
Як довго будем ми не знати?
Для "не знати" часу більше вже нема

Як не воїн, то не брат
Не веди мене туди,
Де час іде назад
Там стоїть пустий балкон
І там закінчується сон

Приспів (2)

Останні твої слова
Так боляче вчать мене
Не кидай мені вслід
Не доженеш
Я чую як ти мовчиш
Я бачу твою стіну
Не включай те саме
Фільм про війну

Там де кожен день
Там де кожен як останній день
І будуємо і ламаємо знов
Як не як свою любов

Ти дивишся у вікно
Я швидко хвилин за п'ять
Ніби й холодно тут
А щоки горять
І знову жива вода
Змиває старі сліди
І я думаю так
Буде завжди

Але кожен день
Але кожен як останній день
І будуємо і ламаємо знов
Як не як свою любов

Янанебібув. Куди літав - сам не знав.
Бо навколо мене був туман. Падав сніг.
Ти лежала на землі. Я підняв.
Я на небі був - тебе знайшов на землі.

Приспів:
Ти казала: "Їж мене", ти казала: "Пий мене",
Ти казала: "Лий мене на себе, я твоя".
Ти лежала, я літав, а коли без сили впав,
Зникла й не сказала ти мені своє ім’я.

Заливає клей усі мої думки, валить з ніг.
Скільки потім я хотів назад, а не зміг.
І на фестивалі снів ти була не своя,
Виглядає, що історія моя - не твоя.

Приспів