• 2008 Червень
• 2008 Липень
• 2008 Жовтень
• 2008 Грудень
• 2009 Серпень
• 2010 Січень
• 2010 Травень

Геральдика вивчає історію гербових емблем — символічних знаків, що передають у стислій об­разній формі соціальні ідеї. Герби мають окремі особи, роди, громади, міста, держави.

Геральдика — неоціненний скарб для краєзнавців. Багато висновків можна зробити, вивчаючи герби, досліджуючи зображені на них елемен­ти символіки. Адже все це тісно пов'язане з історією краю, з легендами та переказами про давню минувшину.

Історія герба Звенигородки починається з XVIII століття, коли Звенигородщина ще була староством. Так називалися адміністративнотериторіальні одиниці в державних володіннях у феодальній Польщі та на загарбаних нею українських землях. Проте місто Звенигородку в останній чверті XVIII століття було виключено зі складу староства. Саме тоді Звенигородські міщани, посилаючись на те, що Звенигородка раніше, в XVII столітті, вже користувалася правами вільного міста, порушили клопотання про відновлення Звенигородці втрачених міських прав самоврядування, так званого магдебурзького права, за яким місто частково звільнялося від центральної адміністрації та влади феодалів.

Статус вільного міста був вигідний верхівці міської буржуазії, торговцям, цеховій старшині, багатим ремісникам. Зацікавлена була в ньому і королівська влада, яка намагалася хоча б у такий спосіб зберегти авторитет і вплив на загарбаних українських територіях в останніх роках свого панування. Привілей про надання Звенигородці права на самоврядування був підписаний ЗО квітня 1792 року польським королем Станіславом Августом. За цим же привілеєм місту було надано герб, який "зображував Звенигору, оточену довкола частоколом, а на ній стоїть воїн, що тримає в одній руці меч, а в другій щит, на якому зображено хрест55 (1). 22 травня 1792 року жителі міста прийняли привілей, про що запис зробили: Вінцентій Сідлецький, війт; Василь Войковський, бурмистр; Лаврентій Теліга (Теліженко) та Іван Не­живий, судді; Антін Комо-ровський, заступник ратмана; Франц Петровський, Андрій Антошевський, скарбничий; Іван Левиць-кий, писар, і Микола Кас-теллі, підсудок (2).

Та невдовзі, в 1793 році, Правобережна Україна, возз'єднана з Лівобережною, ввійшла до складу Російської імперії, і з 1799 року Звенигородка стає повітовим містом Київської губернії. Свого часу ще Павло І дав розпорядження про укладення "Общего гербовника городов Российской империи". Передбачалося визначити і надати герби для губернських і повітових міст. Та ця робота посувалася досить повільно.

В Ленінградському державному історичному архіві СРСР зберігається цікавий документ, дато­ваний 15 жовтня 1843 року, з якого можна бачити, як ішла робота над складанням проекту герба нашого міста.

Цей документ — доповідна записка Київському військовому, Подільсько­му і Волинському генерал-губернатору: "Свода законовт, 1-го(изд. 1842) учрежд. прав. Сената ст. 431, пунктом 13-м возложено на Герольдию составление общего гербов­ника городов Российской империи. На сем основа­ний, были требуемы от губернских правлений и дворянских собраний, в том числе и от Киевских, о доставлений в Герольдию копий с гербов городов вместе с описаннями. В 184 їй 1842-м годахполучены от Киевских гу-бернского правлення и депутатского собрания сведения, что за вседеи распоряжениями об отмскании в полициях, думах, магистратах или ратушах, гербов городов Ки-евской губернии не оказывается, исключая только, что для города Звенигородки от бывшего польского короля Станислава Августа ЗО апреля 1792 года дана привиллегия, на которой изображен герб сего города и хранится в тамошней городской думе, и что городу Чигирину дана также привиллегия королем польским с пожалованием герба для сего города" (3).

Тоді ж було зроблено копію малюнка герба та його опис, завірений київським губернським землеміром: "Герб города Звенигородки, изображающий крепостную гору, лесной оградой обведенную, после разрушенного дворца оставшуюся, а на ней стоящего вооруженного рьщаря, держащего в руках обнаженную саблю — изображающего память прежде находившегося в городе Звенигородке дворца, с подлинной привиллегии тому го­роду королем Станиславом Августом срисован".

Цей малюнок герба та його опис дають нам уявлення про вигляд першого герба Звенигородки, який відображував перекази та легенди про Зве-нигору та Звенигород, вказував на оборонне значення міста.

Спочатку проект ново­го герба Звенигородки мало чим відрізнявся від давнього: "Щит разделен на две части, в верхней, меньшей части, герб Киевской губернии, а в нижней, большей, — в голубом поле воин, держащий в правой руке обнаженный палаш и стоящий на горе, обнесенной палисадом, на коей виден разрушенный замок". Тут же наводиться посиланя на старий герб: "В привиллегии, данной г.Звенигородке королем Станиславом Августом в Варшаве 30 апреля 1792 года, сказано: "Герб городу Звенигородке от короля Станислава Августа надано: гора крепостная, палисадом обнесенная, после падения замка оставшаясь: на оной стоящий в збруе воин, держащий в руке па­лаш обнаженный" (4).

Щоб мати повне уявлення про цей проект Звенигородського герба, нагадаємо опис Київського герба. "Перший відо­мий герб Києва відтворював кушу, тобто лук з пристроєм для натягування тятиви, під ним зображено руку, Появу цього герба пов'язують з наданням місту магдебурзького права (15 ст.), але в літературі він уперше зга­дується 1595 року, як уже давно існуючий". (5).

Срібний лук — символ героїчного минулого ста­родавнього Києва було зображено і на гербі Києва — офіційній емблемі міста, затвердженій ви­конкомом Київської міськради в 1969 році.

Перегукується з давнім Київським гербом і древній герб Корсуня — сучасного міста Корсунь-Шевченківського. "В 1584 році Корсуню було надане магдебурзьке право,... а в лютому 1585 року — право на герб міста. Герб Корсуня являв собою червоний щит, увінчаний лавровим (можливо, дубовим) вінком, на якому було зоб­ражено лук з накладеною стрілою на натягнуту тятиву. Герб символізував постійну готовність Корсуня до оборони і до захисту своїх мешканців" (6).

Більш відомий інший герб Київської губернії, один з найдавніших затверджений і внесений у "Титулярник" це в 1677 році.

Від 1672 року на гербі Києва став зображуватись святий Михаїл. Цей герб змінювався в 1782 році. Остаточно затверджений в 1856 році, він виглядав так: на голубому полі щита стоїть архангел Михаїл у сріблястій одежі з оголеним мечем і срібним круглим щи­том. (7).

Варто зауважити деяку схожість цього Київського герба і старого Звенигородського. В образі святого Михаїла, як і в образі Звенигородського воїна, відображено символ мужнього, сміливого воїна, здатного відстояти свій край. Це символ міста-воїна.

Герби південних міст Київської губернії часто символізували героїчну боротьбу народу проти загарбників. Для них характерне уславлення зброї, ратних подвигів жителів древніх міст краю, де проходила перша лінія оборони південних рубежів Київської Русі.

Так, на гербі Канева зображено древньорусь-кого ратника, Черкас — озброєного вершника, Чигирина — три схрещені стріли, Умані — козака з пікою.

Слід відзначити, що давній геральдичний знак Черкас — кінь, свого часу послужив для створення першого герба Харківської губернії. В праці Г.Ф. Квітки-Основ'яненка "О слободских полках" згадується: "...жители городов Черкас, Зембора, Корсуня, Чигирина и других разоренных и более угнетаемых поветов в 1646 году двинулись в полуденные земли Российского государства".

А про історію створення першого герба Харківської губернії він пише: "При образовании же в 1765 году Слободско-Украинской губернии прожектирован был для губернии герб: на тучной пажити конь, легких красивых статей, свободно гуляющий" (8).

Певно, саме на честь черкаських козаків у герб було внесено коня, древній геральдичний знак міста Черкас, що веде свій родовід від кінних воїнів, сторожі Київської Русі.

Давній герб Звениго­ри із зображенням воїна на вершині Звенигори офіційно визначався протягом усієї першої половини XIX століття, " Киевские губернские ведомости" ще в 1846 році наводять опис саме цього герба (9).

Це можна бачити з указу про затвердження гербів для повітових міст Київської губернії Звенигородки, Таращі, Василь­кова, Чигирина, Канева і Черкас від 26 грудня 1852 року.

За цим указом герб Звенигородки було затверджено такий: щит герба розділений на дві рівні частини, у верхній зображено герб Київської губернії, а в нижній, червленій, срібна зубцьована стіна, з трьома баштами, герб прикрашено міською короною. Одночасно було змінено герб Черкас — у нижній, червленій частині став зображуватись лише срібний кінь без вершника; на гербі Таращі замість зайця на срібному полі — чорний орел. Згідно з указом на гербі Канева зображувався на чорному полі ратник XII століття, Василькова — на червленому полі на зеленій горізолота церква, Чигирина — на срібному полі три покладені навхрест, вістрям угору, стріли. (10).

Замкові вежі, фортечні мури символізували давнє оборонне значення міста Звенигородки. Таку ж символіку можна бачити і на гербах Хотина, Городка як свідчення героїчного минулого цих міст в обороні рідного краю.

Цікавою була і символіка кольорів. Червлень, червоний колір, що зображувався' сумішшю сурику і кіноварі, а графічно — вертикальними лініями, символізувала хоробрість. Срібло — чесність, невинність, чистоту. Лазур, голубий колір, зображувалася сумішшю кобальту і ультрамарину, а графічно — горизонтальними лініями, символізувала велич, красу, яс­ність. Золото графічно зображувалося точками, символізувало багатство, силу, вірність. Чорний колір — означав мудрість, графічно зображувався вертикальними і горизон­тальними лініями.

Пізніше до герба Звенигородки було внесено невеликі зміни, як це можна бачити з документа гербового відділення департаменту геральдії "Записка о гербе уездного города Звенигородки" від 12 травня 1864 року.

Згідно з цією запискою: "Высочайше утвер­жденный 26 декабря 1852 года, герб сего города следующий: щит разделен на две равные части, в верхней изображен герб Киевской губернии, а в нижней червленной части, серебряная, зубчатая с тремя башнями стена. Щит увенчан городскою короною.

Полагаю оставить сей герб без изменения, изобразив в вольной части щита герб Киевской губернии". Цей документ підписав керуючий гербо­вим відділенням барон Б.В.Кене.

Проте зміни було внесено, як це видно з наступного документа — "Описание герба уездного города Звенигородки", по якому можна судити про внесені доповнення та дещо інше розташування губернського герба, який став зображуватись у праій верхній частині щита (розміщення малюнка зав­жди вказувалося від особи, яка несе щит).

За цим описом герб виглядав так: "В червленном щите серебряная зубчатая, с тремя круглыми башнями стена, с червленными швами и бойницами. В вольной части — герб Киевской губернии. Щит увенчан сереб­ряною бащенною короною о трех зубцах, и окружен двумя золотыми колосьями, соединенными Александровскою лентою" (11).

Орден Олександра Невського, встановлений у 1725 році, надавався "в воздаяние трудов для отечества подъемлемых". Його стрічка була червоного кольору.

За усталеною традицією герби зображувалися на французькому геральдичному щиті, із співвідношенням сторін 9x8.

Як бачимо, герб Звенигородки був графічно виразний, лаконічний і досить мальовничий у кольоровому виконанні.

Проте згодом, у 1886 році, коли гербовим відділенням управляв О.П.Барсуков, з міських гербів були зняті прикраси, вони стали більш виразними і простими (12).

Саме зображення Звенигородського герба цього періоду та його опис зустрічається в праці Я. Ілговського "Остання старостина Звенигородська". (13).

Герби повітових міст Київської губернії наводить і "Список населенных мест Киевской губернии" (К., Издание Киевского губернского статистического комитета, 1900). Звенигородський герб тут можна бачити на сторінці 587-й, зображення герба є у вище згаданій праці В.С.Драчука (с.216).

Герб міста Звенигородки можна було бачити на знакові Звенигородського старости. Це був витий плоский ланцюг, що одягався на шию. На нагрудному медальйоні його було зображено герб, навколо герба напис: "Звенигородский городской староста".

Лаконічна символіка давнього герба Звенигородки використана художником А. КХ Студені і архітектором С.К.Рецем у проектуванні мозаїчної стели "Звенигородка", що споруджена в 1967 році при в'їзді в місто з боку Шполи. На ній зображено озброєного мечем древньоруського витязя, що б'є на сполох у дзвін.

Кольорове фото А.3а-харченка цього знака — символу міста є в ком­плекті поштових листівок "От Черкасе до Умани", що були видані Московсь­ким центральним реклам­но-інформаційним бюро "Турист" у 1974 році.

За мотивами стели "Звенигородка" випущено і нагрудні значки. Перший з них алюмінієвий, прямо­кутної форми, розміром 23x13 міліметрів, зображення воїна рельєфне, внизу напис: "Звенигородка".

Тираж випуску був невеликий. У нашому місті цьо­го значка в продажу не було.

Восени 1981 року з'явився в продажу ще один значок, Він теж зображує воїна, що б'є в дзвін. Фігура воїна золотиста, на чорному фоні. Значок розміром 23 х ІЗ міліметрів з дещо заокругленими верхніми кутами. Це гарний сувенір для гостей Звенигородщини.

Цікавими для краєзнав­ців є серії значків — сучасних гербів міст. Вони — цінний матеріал для досліджень історії міст, їх сучасної еко­номіки, трудової слави.

В 1967 році була спроба створити проект нового герба Звенигородки. В газеті "Шевченків край" від 1, 8, 18,25 квітня та 9 травня 1967 року було опубліковано ряд пропозицій щодо символіки міста.

З надісланих пропозицій привертали увагу проекти М.Іванченка, ААлексєєва та Р. Кошового. Принагідно згадаємо, що саме пропонованийР.Кошовим малюнок тривалий час використову­вався для друку запрошень з нагоди роковин Т.Г.Шевченка.

Нові спроби відродити герб Звенигородки були започатковані у 80-х роках минулого століття та на початку 90-х. Цікавими були розробки Валерія Слинька за мотивами тогочасного герба Черкас, Миколи Сівака та Сергія Никоненка.

Лише на зламі століть, коли минуло понад двісті років з часу надання Звенигородці герба, було прийнято сучасний герб міста, в основі якого лежить ідея першого герба XVIII століття.

Останнім часом інтерес до геральдики зростає, про що свідчать, зокрема, публікації ряду матеріалів про давні міські герби, часто вносяться пропозиції про створення сучасних гербів міст. Адже геральдична символіка має не тільки історичне і пізнавальне значення, юна допомагає виховувати молоде покоління в дусі патріотизму, любові до рідного краю.

Станіслав ЛЯЧИНСЬКИЙ.